Повсякденність, замучена відблисками історій – ось основний опис подальших зображень. Ми опинилися в активному полі творення умовно нової людини. Ця умовність має глибоке коріння. Співставлення іконологічних аспектів окремих зображень із їхніми попередниками є ключем до розкриття умовності. Кожен із демонстрованих сюжетів стає коментарем до того, як спільноти формують власні кордони, як намагаються відмежуватися від попереднього ладу/часу/устрою і, звісно, від інших спільнот. Ці намагання спрямовані на утримування безпеки, чи радше її видимості, оскільки йдеться про зображення, які витворюються для постулювання певних принципів ідентифікації.
Перебуваючи у двох системах, між якими лежить свято української незалежності, маємо справу з протилежними на перший погляд підходами до формування цієї символічної безпеки. Хронологічно перший намагається здаватися піонерсько чистим від нашарувань попередніх людств. Другий, навпаки, прагне віднайти перерваний першим зв’язок зі своїм минулим. Що пропускають обидва ці підходи, люто вдивляючись один в одного? Чи не черпають вони з того самого джерела, або найстрашніше – чи не є вони джерелом один для одного?
Їх викриває саме форма, та форма, що вони її створили, аби відмежуватися й закріпити свої відмінності.
–
Яна Бачинська – художниця, працює з відео, акцією, інсталяцію і т.д., зрештою, медіум диктується конкретною проблемою-потребою. Предметом її художньої практики є хитросплетіння наявного і належного в індивідуальному та колективному досвіді. Живе і працює у Львові, Києві, Щецині, Катовицях.
–