Below ground level

20 квітня 2024 • Лада Наконечна

У виставці Below Ground Level Наконечна, з позиції посеред російсько-української війни, запитує якими можуть бути достатні мистецькі форми репрезентації теперішнього. Вона пропонує зійти у підмури, що на них ґрунтується мистецьке виробництво та інтерпретаційна практика, дослідити штучні милиці, які підпирають наше сприйняття та судження.

Пейзаж, – як один із головних європейських мистецьких жанрів, – для Наконечної є оптимальним, адже в ньому важливо підважувати його пасивність, декодувати сукупність елементів, що його детермінують. В основі нових пейзажних робіт добрані з інтернету фотографії анонімних і конкретних місць, що свідчать про руйнування, спустошеність, військові злочини. Небо є головним предметом зображення в цьому пейзажі. Однак ми отримуємо запрошення поглянути на небо загрожене – небо цілком зтулене/згущене абсолютно пласким тлом з інших елементів зображення, небо, ущільнене браком заспокоюючої перспективності. Криза сприйняття нас також спіткає у зображенні хмар, зафіксованих з перспективи польоту. Це не атмосферний феномен, натомість, кучеряві форми хмар від вибухів, які залишає в українському ландшафті по собі, наприклад, КАБ.

Наконечна обробляє зображення так, щоб маніпуляції із ними заявили самі про себе: колажує фотографію і власний малюнок, виймає або домальовує деталі, нашвидкуруч перемальовує фрагменти і знову відтворює їх цифровим друком. Реалізм фотографії підважується або підтримується мірою реалізму малюнку. Мистецькі засоби сперечається у якостях та можливостях проявлення достовірності факту.

Із цього випливає інша турбота мистецької практики Наконечної – рівень милиць медіа. В інституційних/медійних рамках перевинайдена художницею мова конкретної війни наражається на розмивання/нормалізацію в абстрактній катастрофічності. Циркулюючи, зображення конкретної війни стає медійною картинкою, подібною до інших. Наконечна нарочито накидає на зображення певні геометричні сітки, композиційні структури (вертикаль/горизонталь, вікно пошуковика браузера зі світлинами-посиланнями, віконна рама). Ці способи мистецького та медійного рамування здатні зосереджувати на головному або ігнорувати деталі другого/третього плану, наближувати або віддаляти від реальності.

Простір виставки (як і картинна рама) заводить наше сприйняття у певну рамку. Це простір відсторонений і безпечний, ніби остерігаючи глядача від зображення за межею можливості сприйняття. Так, віконна рама метафорично ділить простір на знайомий і незнайомий, даючи парадоксальне відчуття відносної безпеки. Одночасно, виставка є публічним простором, що дає можливість дивитися спільно на реальність небезпеки, смерті, на катастрофу яка ось-тепер відбувається, на світ зі ґрунтом, що усунувся нам з під ніг.

Наконечна нагадує, що рамка є аналітичним, критичним інструментом, й нагадує про важливість власного судження щодо них, аби рамуванням не захопився хтось інший.

Текст Катерини Бадянової