Тривання руїни

19 Травня 2019 • Ярослав Футимський

тут люди - руїна. кожен осипається, тліє, бучавіє.
залишки імперій вимішані з будівельним сміттям.
залишки модерності демонтовані, засклені, перебудовані, закамуфльовані.
рештки міської оздоби вимішані з міським болотом, що під ногами.
смальта і мозаїка у асфальтових вибоїнах і калюжах, під брудною водою.
смальта і мозаїка переорані з чорноземом.
втоптані у глевкий ґрунт і розтягнуті по полю. розпорошені у тривожному пейзажі.
все, що залишилось на стінах закамуфльовано наївним тиньком і утеплено
пінопластом. поверх пофарбовано. оздоблено.
все, що приречене на хаотичність і обірваність оповіді.
це уламки.
це уривки.
це усунені.
руїни нагромаджуються серед історичного розслоєння, розширюють і фіксують його.
з перспективи включеності вони видаються стійкими і перманентними.
процес розпаду, обвалу, спустошення, здається, триває вічність.
чи можливий відлік? чи можливе обрамлення цього процесу зсередини?
тут люди встановлюють підпори.
тут люди ремонтують розломи і тріщини.
тут люди підтримують існування руїни.
тут люди множать руїни.
тут люди - руїна.