У своєму нинішньому проєкті (2020-22) я вступаю в обмін із жінками з текстильної й модної індустрії в Києві та Лейпцигу (працівницями фабрик, студій дизайну, організацій і т.п.). Я назвала проєкт (FEM.) OWNERSHIP.
У наших розмовах ви порушували теми їхнього положення в суспільстві як жіночої робочої сили, інтеграції в соціальні структури, можливостей долучатися до колаборацій чи асоціацій із іншими жінками. Я хотіла зрозуміти: звідки взялась невидимість жіночої праці?
Озираючись назад в історію, я також ставила важливі питання про те, яка роль відводилась їхній роботі в той чи інший час. Офіційно жінки з робочого класу чи селянства розглядались як піонери й бенефіціари соціалізму. З одного боку, вони мали забезпечувати роботу виробництва, а з другого були відповідальні за відтворюваність населення.
На цих фотографіях ви бачите руки Людмили. Вона працює швачкою з 1980-х. На інших фотографіях — руки Тетяни. Вона почала працювати дизайнеркою в 1960-х. Фрагменти тіл супроводжуються архівними фото з 1950-1960-х, зробленими на текстильних фабриках Києва.
Я не знаю, що це було конкретно, але іноді я відчувала, що шкіра на руках ніби обпалена. Протягом десяти років я прямо контактувала з хімічними токсинами на роботі. Тільки після років роботи — щоденного покривання тканин цими в’їдливими хімікатами — я помітила наслідки для здоров’я.
Як зазначає Annegret Schüle, відбувся помітний зсув у ставленні до жіночої роботи в 1950-х. Настрій часу стимулював жінок ставати видимими. Вони бачили можливість рівності, прогресу й іншого розподілу влади.
Якби моєю начальницею була жінка, це б ні на що не вплинуло. Вони не розуміли ситуацію, що моя дитина захворіла і тому я не можу вийти на роботу. Усе, що їх хвилювало, — те, що я не виконувала роботу, не виконувала свою норму.
Що я могла сказати? Крім того, я залишала своїх колег робити нашу колективну роботу. Це також завжди неприємно.
–
Рамона Шахт: художниця, живе й працює в Лейпцигу, здебільшого створює фотографії й інсталяції. Через засоби фотографії вона намагається критично освоїти минуле, щоб виправити соціальні й історичні помилки, такі як однобока історіографія, культурна нерепрезентованість і соціальна несправедливість. Вона використовує феміністичну оптику і як метод дослідження, і як художню форму. Рамона є співзасновницею арт-групи Center for Optimistic Mining Research.
–